Між рядків доводжу теореми нові,
розливає місяць на папір вапно,
а чорничні ночі - жестами в розмові,
а думки про Тебе, мов німе кіно.
Я на склі віконнім залишУ відбитки,
у вершковім небі - дощове панно
закриває зорі і зникають свідки,
лише ти побачиш - іншим не дано.
Лише Ти у русло, з джерела - рікою,
бо мене збагнути як ніхто зумів.
Як мені кричати, будучи німою,
Як мені мовчати, коли стільки слів ?!...
Загалом - дуже цікава композиція. Технічно ще маю парочку порад:
1.лише ти почуєш ... - тут з врахуванням попередніх рядків слід викласти вираз: лише ти ПОБАЧИШ, по панно закриває саме ЗОБРАЖЕННЯ, на це ж вказує відсутність СВІДКІВ
2. Останній куплет, якщо бути коротким, десь так має звучати:
Лише Ти у русло, з джерела - рікою,
бо мене збагнути як ніхто зумів.
Як мені кричати, будучи німою,
Як мені мовчати, коли стільки слів ?!..
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Главного глазами не увидешь, зорко только сердце!" такий вислів спав на думку сам собою... гарно, душевно... і все так живописно і чуттєво, аж вчувається "як кричати хочу, будучи німою!
Як мовчати хочу, коли стільки слів"
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікусь
Твої слова такі і влучні, і саме ті...
Дякую 
