І знову снишся Ти мені,
І знову бачу твої очі,
І знову пишу я вірші
Такі замрійливо-дівочі
Про твою вроду неземну,
Солодкі і тонкі уста,
І про усмішку чарівну,
Що не щезає із лиця.
Про сильні руки і твої
Безмежно-люблячі обійми,
Про ніжні дотики, які
В думках тримаю, що є сили.
Про груди мужні і про те,
Що у них б'ється твоє серце,
Таке ласкаве і крихке,
Мов лід замерзлий на озерці.
Про тіла неймовірний шик,
Про шрам великий під грудьми,
І про шалений душі крик,
Про спину з білими крильми.
Про те, що я Тебе...Л.Ю.Б.Л.Ю...
І буду вічно цілувати,
Ні перед чим не відступлю,
Не дам кохання поховати.
А Ти мовчи і тихо мрій.
День спопелить цей сон, на жаль.
Не вбережеш отих подій :
Їх розб'єш, немов кришталь.
