Рік йшов на „зустріч" . Це вже п'ята його „ зустріч” .Ті чотири минули успішно , правда , під час третьої його ледь не спіймали на гарячому . Рік вже хотів кидати , але друзі переконали його ще раз спробувати і четверта пройшла добре , навіть відмінно.
Рік йшов і на солоджувався погодою . Був сонячний,теплий,весняний день.Це був перший теплий день після лютих морозів . Початок березня вже давав про себе знати: вода стікала по дахах і бурульки танули на очах. Рік сказав собі подумки: „Все це точно моя останя„зустріч”.Мені вистачить грошей , щоб до кінця житя не померти з голоду.” Саме в цю мить пролунав постріл . Рік озирнувся і побачив Ларта Турова - відомого детектива. Його навіть деколи порівнють з відомим персонажом Артура Конан-Дойля - Шерлоком Холмсом . Він теж був кмітливим і уважним . Рік зрозумів , що тікати немає сенсу , адже якщо за справу береться Ларт , то він дістане злодія навіть з-під землі.
-Ріку , я чекав на тебе . Ти навіть не уявляєш , як я давно хочу посадити тебе у в'язницю , але в мене не було доказів.
-У вязницю , але чому? -, запитав Рік,-я , здається нічого тобі не зробив.
-Це ти так думаєш?-сказав Туров і продовжив,-що в тебе в сумці?
Рік злякався . Що завгодно - тільки не це ! Аж раптом Рік дещо пригадав і злякано запитав у Ларта: -Що? Ти не Ларт Туров ! Ларта знайшли мертвим , приблизно тиждень тому . Його лице було знівеченим , але відбитки пальців і аналіз крові довели , що це Ларт .
Створіня злякалося . Невже його розсекретили ? Хоча ні , ніхто не здогадується хто він . А зараз він може легко впоратися з Ріком , йому навіть не потрібно його наздоганяти , адже він паралізований страхом . Створіня подумало , може перевтілитися в Ріка , але одразу відкинуло цю ідею , адже через нові технології його знову можуть розсекретити і в нього вже не буде шансу втекти . Створіня витягло пістолет і без жалю застрелило Ріка . Воно вже звикло вбивати і не відчувало страху , як колись.
Створіня було проклято навічно , хоч і воно було безсмертним.Його позбавили плоті і наділили вічним страхом.Воно боялося розсекреченя , воно боялося болю , воно боялося навіть власної тіні , хоча знало,що це йому не зашкодить , але воно боялося . І зі страху воно кинулося тікати , і вже вкотре проклинало долю.
