Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Верби… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, що завітала
Samkovitch, 12.12.2012 - 13:49
Осінь! Осінь!.. Моя кохана!Як люблю я твою наготу. Роздягаєшся ти так гарно, Хто достойний цінити твою красоту? Я хотів би, хотів би тим стати, Хто б мав право тебе обнімати. Я хотів би, хотів би завжди Стан душі свій з тобою звіряти, Бути разом з тобою завжди. Не весна ти, не так гріє сонечко, Зате тепло в домівці твоїй. Скоро сніг буде стукать в віконечко, Ти вогнем своїм ніжним зігрій... Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна щиро за прекрасні слова
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Вам, рада зустрічі
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А зараз краса засніжена... дякую
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна Вам і рада
Ninel`, 10.12.2012 - 15:51
так гарно підібрані образи!...ці верби,їх краса - все http://kartiny.ucoz.ru/_ph/569/2/973338588.gif Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Нінелечко, балуєш... така краса і мені. Від вербичок спасибі, правда, заметені снігом, але ж я знаю, що вони думають
Lana P., 08.12.2012 - 08:59
я минулої зими подружилася зі старою вербою над річкою неподалік хати(просто пожалкувала її, коли вона скрипіла від вітру з морозом), і з того часу я стала відчувати її енергетику при доторках...так, що їм також не всерівно... -Чудовий і чарівний Ваш пейзаж! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мої під вікном стоять, правда, ми на 5. Але такі високі і розлогі, я у вікні, і вже з ними розмовляю. А це так стійко тримали листя, вирішила їх пропіарити. дякую, що завітала
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
рада нашій зустрічі, дякую
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна щиро, рада Вам
Лидия Науменко, 07.12.2012 - 12:25
I сльози.... згорiли зiрками давно. Так гарно!...Аж навернулися сльози.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Раю, оце, саме про Вас щойно згадала, давно не чулися, рада Вам
Наталія Ярема, 07.12.2012 - 08:21
Як гарнесенько!!!Зразу згадала рідне село і верби!!!Наші чудові верби!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко. А мої біля вікна . зараз у кожушку сніговому
ГАЛИНА КОРИЗМА, 07.12.2012 - 01:20
Наші українські верби над водою, чи просто за селом, - згадую з легким сумом. Вони дісно нагадують мені Україну. Тетяно, ви чудово і так трепетно передали справжній пейзаж української природи.Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна, Галинко, за коментар і світлину, приємно отримувати такі теплі слова
Зеновій Винничук, 06.12.2012 - 23:06
Так тепло і трепетно Ви, Таню,зобразили верби,і як тут не згадати про Шевченка, його вербиченьку в краю чужому, яка через роки, століття знайшла свій шлях на Україну,до рідного дому. Дякую!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стільки хороших слів, рада Вам
Салтан Николай, 06.12.2012 - 22:44
...чарівний пейзаж ... а верби як і деякі люди, які незважаючи на осінь в житті живуть ніби в справжній весні ... мабуть, просто дуже хочуть і борятся за своє щастя
|
|
|