Твоя ніжність лягла на подушці місячним зайчиком ....
Я навіть подих затамувала, щоб не злякати ...
Але легесенько таки торкала пальчиком
Той згусток почуттів дивакуватий ...
Ніч за вікном напівзгорілим -напівновим ґнотиком
Запалювала зорі - небесніï свічки ... Чи очі? ..
І місячний зайчик, напившись моïх дотиків,
Щось шепотів незвідано -пророче ....
Крізь призму вікна, розчинившись до атома в промені,
Я хмаринкою світла до тебе злетіла крилато....
На хвилях ріки, у човні під вітрилом споминів,
Ми склали загадане слово "кохати "...
А я, дурна, в весь вечір то на монітор комп'ютера дивлюся, то екран телевізора. А то треба на місяць! Може, б якийсь зайчик і до мене плигнув! А то саменькій так нудно...
Класно вийшло, насправді!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дивіться, якого я Вам зайчика дарую ...
Дякую, Любо!
Дорогі ліки - ніжність.Хочеться її торкнутися, закутатися нею, наче в теплий плед, і щоб завтра знову прийшов теплий день у вирі ніжності та життя. Гарний вірш, дуже теплий та затишний.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сьогодні я дізналася, що існує в природі не тільки сонячний зайчик, а й місячний. Звичайно його можуть побачити тільки ті, хто не спить ночами і хто закоханий до безтями…
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Взагалі-то,ідея Місячних Зайчиків належить Нестайку. Хоча у моє вікно сьогодні якраз світив місяць, на подушці дійсно спочивав промінчик.
Дякую, Олю!!!