Під лапи ведмежі волошка попала,
Триколор на вежі вона не чекала.
Залишилась вірна волошка землі -
Жовто-блакитні її кольори.
Гноблять ведмеді волошку тендітну,
Сили нерівні, та з кореня квітнуть
Паростки мужні за кращую долю,
Нації цвіт прокидається знову.
Бузок став на варту, чатує з ним мак,
Сокірки волошку прийшли визволять.
Барвінок всім радить сплестися в вінок,
Додати калину, тернових гілок.
Єднаймося браття! Забудем образи.
Від послуг ведмежих відмовимось разом.
Тримаймося в купі як спільна родина,
Одна у нас матінка є- Україна!
11.05.2014.
