Ці чоловіки, в потертих військових чоботях
Що ночі вступають в бій, з демонами сходу
Що ранку п’ють чай з зібраних по сусідніх селах
Гілок смородини та малини
Їхні жінки, не розлучаються з телефонами
Здригаючись від кожного дзвінка, з невідомого номера
Вони, як мисливські пси, щодня відстежують у новинах
Списки тих ,хто потрапив до вантажу номер двісті
В їхні долоні від щосекундних молитов
вросли хрести та ікони
в їхні серцях, від безвихіднОї віри
врісся Бог.
З усіма його святими та мучениками
чоловіки вростаються в зброю,
їхні жарти стають гострішими,
а щоки щораз неголенішими.
Їхні груди, захищають фото коханих жінок,
та вокзальних хвойд.
Бережи їх Боже!
Цими солодкими ночами,
які здригаються
від стогонів палких коханців
та авіаційних бомб
бережи жінок, на молитвах яких тримається небо
бережи чоловіків, від проклять яких
замертво падають продажні пси, армії чужої країни
бережи і себе, Боже!
бо хто ми всі без тебе?!
хто, ті чоловіки, які засинаючи обіймають гвинтівки?
хто, ті жінки, які збирають в полях полин та чортополох,
і щовечора з молитвами запалюють лампадки
перед образом твоїм
