Тасікава з долини Світлячків
Чекає літа в прийдешній Осені
Обвітрені стовбури
Просять пощади
Не зупинити час
Що ввірвався в сад
Семи переплутаних стежинок
її долонь
тепло розбігається
сідає на потяг, ховається в крилах ластівок
що відчайдушно поспішають
на Південь
головне дожити до березня
перечекати
затишшя Неба
не збожеволіти
поміж оголених нервів дерев
заховатися світлячком у потертий шарф
Тасікава в долині
Турботливо кутає молоді дерева
Від зустрічі з першим, несподіваним холодом
Реального світу
Ділиться рукавичками й теплом
Першородного місяця літа
