Діалог над прірвою (у співавторстві з Оленкою Зеленою)
Скажи, як тебе прочитати
Крізь слів недозрілих вуаль?
І сни мої наскрізь в цитатах
Віршів твоїх. Нишком печаль
Проникла у кожну клітину,
До прірви квиток - сльози з вій.
Ні ти і ні я в тім не винні:
Півкроку - і програно бій.
Півкроку - це вічність, кохана,
Півкроку, насправді, це міст...
Півкроку - це майже Нірвана,
А далі- омана і злість!
Я б, любий, і злість і оману
Розвіяла ніжністю... знай,
Для двох і півкроку не мало,
Коли за півкроку вже рай.
Коли за півкроку вже пекло,
Жахливий ненависний сон...
Мені усередині темно,
І холодом б'є від вікон.
А я розбиваю всі стіни -
Хай пекло чи рай... все одно...
Поглянь, як на серця руїнах
Надії згасає зерно...
Ти танеш, кохана, ти танеш
І гасне вогонь від свічі,
Та, віриш, вже більше не ранить
Приреченість наших плачів?
На плаху за мить без вагання...
Ну, що ж... хочеш - ось моя тінь
До тебе в політ свій останній
Вривається в сни... звідусіль!
Лиш не зволікай - по-живому
Розтерзане серденько край,
Допоки у тобі одному
І пекло, і втрачений рай...
Молодці! Дуже гарно! 
