Ча́сом можна просто промовчати,
Зупинить потік гарячих слів...
Та так тяжко сліз не проливати,
Тих зрадливих, неслухняних сліз.
Це не значить, що течуть вони рікою,
Просто краплі концентрації тепла
І боїшся мовить те невдале слово,
Щоб тебе наповнить ними знов сповна.
А, насправді, треба зовсім трошки -
Зрозуміти, що то все пусте!
І не варте тої мокрої дорожки,
Що позначила моє лице.
І я тобі підказувать не мушу,
Бо ця істина така проста:
Твої теплі слова гріють душу,
А теплі обійми зігрівають серця.