Хіба винна зима,що не ти
Грієш мої схололі долоні?
Хіба винна вона,що світи
Поміж нас в крижаному полоні?
Чуєш,вітер безжальний ущух?
Не чіпає скрипучих віконниць.
І поземкою стелиться пух,
Сповиваючи простір околиць.
Не спинити вже часу забіг,
Не зцілитися подихом неба.
Коли вибілить спогади сніг,
Моє серце тримати не треба.
Відпусти. Бо не винна зима,
Що поблідли у хмарах софіти.
Може інший зуміє сповна
Мою душу холодну зігріти.
11.02.2014
Двоякий погляд на фінал: якщо героїня буде щаслива з іншим, тоді порушується твердження і віра у єдине кохання, а якщо залишиться вірною, то приречить себе на вічне страждання ...
Всі знають, що зараз у всьому винна війна...
Раніше також були усілякі непорозуміння і на рівні суспільства і між окремими людьми, в окремих випадках це була війна словами, думками, вчинками...
Хай настане порозуміння скрізь і у всьому!
Ірина Кохан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай настане,Олечко!
Щиросердно дякую Вам за розуміння і підтримку!