коли мовчання стає нестерпим,
коли ми ролі свої переграли,
як догоріло усе натхнення,
як почуття наші повмирали,
я пропоную казати прямо -
а потім вже зачиняти двері.
давай в обличчя зливати блягу,
щоб зрозуміло було, хто тепер ми.
давай поб'ємось в серцях до крові,
та один одному пригадаєм
усе, що звалось колись "любов'ю",
усе, що ми до могил ховаєм.
давай кажи мені прямо, збав сором,
давай кажи, щоб я знала напевно,
що я колись помилилась Богом,
коли молилась тобі так кревно.
