Примарний ліс
Надвечір, в сутінках я в лісі заблукав,
нічна пітьма, неначе ковдрою вкривала,
та я дороги з того лісу не шукав,
той дивний ліс наче мене зачарував,
й чарівна Осінь, що все золотом вкривала .
Згасав пташиний гомін, я чекав,
чим ліс живе вночі я прислухався,
враз, ніби хтось моє ім’я назвав,
затамувавши подих я озвався .
Що ти шукаєш в цьому лісі поночі?
- прийшло у підсвідомість запитання.
- Колись, до щастя мною згублені ключі,
шукатиму вже вкотре до світання.
Та ще, шукаю двері в інший світ,
де зможу у минуле повернутись,
відкинувши тягар минулих літ,
в шаленому коханні знов забутись.
Так я , не знаючи до кого, промовляв,
примарний ліс мовчав, немов збирався,
щось відповісти, мовчки я чекав,
і знов той голос в підсвідомості озвався.
- Немає смертним у минуле вороття,
воно лише у пам’яті лишилось,
зовсім даремні всі благання й каяття,
не повернути те, що загубилось.
І лише іноді у ваші дивні сни,
приходить зачароване минуле,
приходять спогади далекої Весни,
і навіть те, що нібито забули.
Лишаються в ночі ці дивні сни,
реальність повертає в з потойбіччя
натомість в серці відчуття вини,
і бачені в цих дивних снах обличчя.
І душу огортає тихий жаль,
і роздум про сумний здобуток,
на серці тягарем лежить печаль,
лежить кохання втраченого смуток.
.
Надвечір, в сутінках я в лісі заблукав,
нічна пітьма неначе ковдрою вкривала,
та я дороги з того лісу не шукав,
той дивний ліс неначе все зачарував,
й зваблива Осінь, що все золотом вкривала
ID:
666361
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 16.05.2016 21:05:07
© дата внесення змiн: 16.05.2016 21:05:07
автор: Harry Nokkard
Вкажіть причину вашої скарги
|
