Ти ніколи не зможеш їх повернути
Скільки б шляхів ти не шукав
Скільки б грошей ти не мав
Не вдасться ніколи про них забути
Вони посміхаються тобі уві сні
Манять до себе невпинно
Усмішка така в них невинна
І лунають у вухах веселі пісні
Вони на полицях душі загубилися
Лабіринтом пилу блукають
Шлях у вічність лише шукають
Тільки під ноги зовсім не дивляться
Вони як художні кольорові мазки
Такі яскраві і темні водночас
Їх не підкорить ніякий час
Бо вони - це кохані, дитячі казки.