Колишуться білі ромашки
Я так часто пишу про квіти.
Бо ними дарують радість,
Яку то́бі хотів би вділити.
Заплутує вітер волосся
Я так часто пишу про тебе.
Бо в моєму серці навічно -
Незавершені сонні дилеми.
Стікає сльоза водоспадом
Я так часто пишу про очі,
Бо вони віддзеркалення того,
Що тримає мене щоночі.
Затяга́є ілюзія стрімко
Я так часто пишу вже написане,
Бо в коханні усім відраховано,
Потопати у вирії збудження.
