UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: У щемі ночі… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 05.02.2017 - 13:12
У мене бракує слів!!! Такі образи, такая краса!!! Зачарована,Таню!!!!     
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 05.02.2017 - 14:34
Дякую, Любонько, радію зустрічі
Тетяна Луківська відповів на коментар Льорд, 14.11.2016 - 17:29
Дякую, Льорде, чомусь саме так, по-своєму
євген уткін, 10.11.2016 - 21:06
Жалі мої схилилися у щемі...Стинає осінь трави у журі. І вітер дивом витинає схеми, Видовжуючи в небо димарі. Вдивляюся у завіконну темінь І мороком здається тиха ніч. Лиш кілька зір, неначе в діадемі, Спускають сяйво із небесних свіч. Вколихується дрімом усе суще. На шибку вписую твоє ім’я. Час загортає відлік у минуще... Лиш залишаємося ти і я. Отак удвох під небом серед світу Рука в руці... і томиться пітьма. Вітрить у шибку, подихом зігріту. Світліє небо. Перший сніг. Зима... Зачарований віршем! Зачарований прекрасними українськими словами. В уяві виникла яскрава картинка передзимового вечора. Спасибі за приємні хвилини проведені за читанням. євген уткін, 10.11.2016 - 21:06
Жалі мої схилилися у щемі...Стинає осінь трави у журі. І вітер дивом витинає схеми, Видовжуючи в небо димарі. Вдивляюся у завіконну темінь І мороком здається тиха ніч. Лиш кілька зір, неначе в діадемі, Спускають сяйво із небесних свіч. Вколихується дрімом усе суще. На шибку вписую твоє ім’я. Час загортає відлік у минуще... Лиш залишаємося ти і я. Отак удвох під небом серед світу Рука в руці... і томиться пітьма. Вітрить у шибку, подихом зігріту. Світліє небо. Перший сніг. Зима... Зачарований віршем! Зачарований прекрасними українськими словами. В уяві виникла яскрава картинка передзимового вечора. Спасибі за приємні хвилини проведені за читанням. Окрилена, 08.11.2016 - 21:07
І вітер дивом витинає схеми,Видовжуючи в небо димарі Тонко-настроєво про передзим'я 
Фотиния, 07.11.2016 - 12:54
Почуття в унісон з природою... мало кому вдається гармонійно поєднати  Тобі, Тетянко, завжди... 
Тетяна Луківська відповів на коментар Фотиния, 07.11.2016 - 15:59
Щиро радію зустрічі, Світланко, а за підтримку теж щиро вдячна
Тетяна Луківська відповів на коментар Lana P., 07.11.2016 - 15:58
Саме таке і було, Лано, дякую за розуміння
I.Teрен, 06.11.2016 - 22:00
Я набираю повну жменю снігуі кидаю до тебе у вікно, аби почути переливи сміху, коли я не докину все одно.  
Тетяна Луківська відповів на коментар I.Teрен, 07.11.2016 - 15:57
Ігоре, я ловлю, постарайся докинути, я й посміхнуся друзям, сум десь і подінеться, рада тобі, дякуююю
Олекса Удайко, 06.11.2016 - 11:54
Вітрить у шибку, подихом зігріту...А вітер то й загубила, Танюшо: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309 Тетяна Луківська відповів на коментар Олекса Удайко, 06.11.2016 - 12:25
А я його теплим подихом відганяла, аби не холодив закохане серце дякуююю, Олексо
Тетяна Луківська відповів на коментар Анфиса Нечаева, 06.11.2016 - 11:51
Приємна зустріч, рада і вдячна
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
