Ранок був чудовий. Крізь темні штори пробивалися сонячні промені. Ельза закрила очі намагаючись вгадати час. На думку спало - дев"ята година. Погляд на годинник підтвердив її здогадку. Зістрибнувши з ліжка і накинувши халат, дівчина ввімкнула кавоварку. Планів на ранок не було, тож дівчина занурилися під ковдру і почала смакувати каву.
Несподіваний дзвінок у двері трохи налякав її. Еліза нікого не чекала, друзі завжди попереджали про свій візит. Підійшовши до домофону, вона побачила добре вдягнутого чоловіка і запитала хто йому потрібен. "Мені потрібна Олена",- відповідь була сказана таким владним голосом, що дівчина попрямувала до дверей. Ніхто з її теперішніх знайомих не знав справжнього їм"я. Тож це була людина з минулого.
Чоловікові на вигляд було 45 -50 років. Костюм сидів на ньому, як вилитий. Ельза не визначила б кравця, але захмарну вартість з легкістю. Пропустивши гостя до вітальні, вона запропонувала каву і попрохала почекати, поки вона одягне щось більш пристойне ніж халат на голе тіло. Пропозиція кави була прийнята, а от чекати Альберт не міг. Важлива зустріч була за годину, а йому треба було ще підготуватися. Щоб якось скрасити свою наполегливість, чоловік сказав кілька компліментів, на кшталт того, що Олена чарівна в халаті... Діловий стиль спілкування дозволив гостю за пару хвилин пояснити звідки у нього адреса і що йому потрібно. Він навчався з її мамою, тож вона дала адресу і анонсувала доньку як починаючу, але талановиту художницю. І сьогодні в нього немає часу обговорювати деталі, але від Олени йому потрібна згода намалювати портрет дружини до її Дня народження. Еліза кивнула головою і додала:" З Вашою протекцією я не можу сказати "Ні".
Проводжаючи гостя до дверей вона вислухала ще пару компліментів що до кави і квартири взагалі. Альберт перед дверима дістав візитку і попрохав набрати його завтра з ранку.
День проходив майже, як завжди. Декілька годин Еліза провела в майстерні, але сьогодні вона не малювала, а вирішила трохи прибрати. Вона подумала, що Альберт може привести дружину до майстерні сам і побачить робочий безлад і їй буде ніяково.
Чомусь ім"я Олена в його вустах звучало так по домашньому, що дівчині хотілося йому сподобатись. Тут Ельза схаменулася, що не запитала в якому стилі треба зобразити жінку. І можливо, раз це подарунок на День народження, то малювати треба буде по фото. Може й на краще, тут вона згадала розповідь одного з друзів, як він малював даму на коні.
Точніше огрядну жінку на спортивному коні. І як у тої за декілька годин отерпли ноги і вона не могла сама зістрибнути. А хлопцю не стало сили зняти її, і вони вдвох впали на підлогу. Посмішка на лиці почала потроху згасати, коли Еліза пригадала одну з своїх робіт. Чиновник з мерії заказав свій портрет у вигляді мушкетера. Сам у театрі знайшов костюм, і все б нічого, але його вуста не закривалися, а ще він весь час бігав пити каву, що розтягувало час роботи. До того ж їй довелося провести багато часу в пошуках інформації, щоб поряд з мушкетером зобразити короля Людовіка і він виглядав правдоподібно.
Але портрет вийшов напрочуд гарним і реалістичним. І його персонаж заплатив ціну в двічі більшу ніж домовлялися. Одне було не зрозуміло, де він буде тримати її роботу? Навряд чи в своєму кабінеті - не зрозуміють співробітники, не ті, що замовляють свої портрети у вигляді Наполеона чи Людовіка, і не ті що живуть від зарплати до зарплати і ціна за портрет видається їм надзвичайною.
Після прибирання, дівчина повернулася до себе і повечерявши залізла до ванни. Прокинулася вона досить рано, тож дівчині захотілося спати. Але в неї були великі плани на вечір. Вона мала зробити собі манікюр, щоб завтра вразити Альберта, бо вражати халатом і домашніми капцями виглядало смішно.
Розмальовувати свої нігті Еліза любила сама, кожного разу вигадуючи щось нове.
Сьогодні, вона вирішила зробити їх в стилі візитки Альберта, чорними з символом цвіту каштана. На візитці крім ім"я, прізвища і телефону не було нічого. Не звернувши увагу на цю інформацію, вона як і подобає митцю оцінила стиль і зображення каштану.
Взявши її до рук тепер , дівчина зніяковіла... Прізвище Альберта було Домбровський.
Ельза завжди шуткувала над своєю "дівочою пам"яттю" . Але це прізвище не можливо було забути. Так звали хлопця, який залицявся до мами в її молодості. Невже вони досі підтримують стосунки? Думка подзвонити мамі і запитати напряму відлетіла після погляду на годинник. Після закінчення манікюру, дівчина завела будильник і стрибнула під ковдру, підтягла плюшевого ведмедя - подарунок залицяльника і миттєво заснула.
