Дощ за вікном, а в душі пустота,
Все залишу на потім,всі байдужі слова.
Це все дощ, це все дощ...
Він навіює втому,
Він навіює тугу,
Я сумую за домом.
Де мій дім? Я не знаю.
І від цього так лячно.
Це уже не байдужість.
Не байдужість.Пробачте.
Я шукатимуть дім. І я знайду його.
У обличчі твоїм.В кожних правах його.
В давній вулиці міста,
В шарудінні горіха,
У вікні в старшій рамі,
Що дарує півсвіта.
Але дощ за вікном,
А в душі пустота.
Чи я знайду свій дім?
А,може,це лиш слова?
