Грудневий сніг надмірно інфантильний,
печаль і радощі збирає у клубок.
Повільно йде в кінотеатр на фільми
де не ховає сліз сентиментальних, бо...
Зима навколо, біло-чорно-біло,
мов кіноплівка, де прожито кожен кадр
і те близьке, що серцем відболіло
буває, ще вертає титрами назад.
Акторства іспит склали на відмінно
і бездоганно вивчено напам'ять роль,
а за кулісами життя полинно
і не на жарт замерзлося і замело.
Отак ідеш гармидерним містечком
і грієш поглядом анонси із афіш
і віриш - щастя, ну хоча б краєчком
торкнеться пліч Твоїх і скаже: "Ти не спиш..."
А сніг - поп-корн зі смаком карамелі,
прийдешній рік - великий кінозал.
прожиті дні гойдають каруселі,
в минуле йдуть на щастя, чи на жаль.
