В пустині серед колючих кактусів, гарячих пісків під палючим сонцем ішов мандрівник.Ішов і в день і в ночі.
Не знаючи куди направляється, ішов не зупиняючись, не перепочивши, не перевівши подиху.
-Чого б це ?А може Він прислідував якусь ціль?Чи то чекав ночі ,щоб побачити зірку, яка направить на шлях?Чи то чекав не минучої загибелі?Чи то чекав, як Бог подасть руку?
Звичайно, нічого з цього не відбулося.Бо все ж виявилося простіше ніж можна було подумати.
Він ж просто заблукав.І це тільки тому, що його зухвалість,гордість і пихатість заважала йому без упереджено дивитися ,чути і відчувати.
А потрібно було ж тільки на хвилинку зупинитися,подивитися навкруги і побачити стрілки і надпис вихід ТУТ.
"Не має нічого складнішого, ніж те що Ми собі створюємо "
Мудро! Правда ваша.
