Яке життя у мене за плечима,
Я точно знаю, й певно моя доля,
Світ кращий хтіла, пізнати очима,
Як та ромашка зросла серед поля.
Сім`я велика, бачила сум й сльози,
І, як завжди, недостаток на столі,
Часто від старших, не чіпай, погрози,
Не заважай і штурхання до болі.
І черевики,зовсім заношені,
Змиритись треба, бо ж я є найменша,
Ні, не були, ми в сім`ї розбещені,
Спочатку плач, потім нарешті тиша.
А погляд мами - розпач і печалі,
Мені ж шістнадцять, на втіху робота,
Світ завертівся, життя іде далі
Шматочок щастя, відійшла злидота.
Гусей лишила, вже не пасла й в («Совхоз»),
Там підробляла, мала копійчину,
Знову навчанням зайнялася всерйоз,
Рідні всміхались, не пізнать дівчину.
У очах радість, тож коханий поряд,
Дорога з дому видалась далека,
Мене привабив - світлий, ніжний погляд,,
У новий дім, доньок приніс лелека.
Час так летів, минали дев`яності,
Розчарування у людей, мо» зрада?
Чи людям брак житейської мудрості,
Важке життя, часто брала досада.
Все пережито, онуків замала,
Велике щастя, сміх у світлині,
Прийшла весна, нас ніжно обіймала,
Я колискову, співала дитині.
Вклала душу, щоби росли в достатку,
Вчила любові й пізнати науки,
І віддавала, свого щастя частку,
Щоб вони мали найкращі задатки.
Придає сили життю, любов земна,
Що дала доля, прийняла, це й маю,
Точать хвороби, знаю - я Незламна,
Знову пишу, цим живу, відчуваю.
25.03.2018р
ID:
784433
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.03.2018 08:12:51
© дата внесення змiн: 02.07.2024 13:45:56
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
