Присіло сонце на узбіччі,
Плело віночки з колосків,
Купався місяць в бистрій річці
І все хмелів - собі хмелів.
Ще воркували голубочки,
Щось соловейко їм співав,
В гаю зозуля кула рочки,
Їй журавель допомагав.
Збирав у човен всі провини,
Вдягав на крила смак вітрів
І рахував собі години -
Прощальну пісню клекотів.
Не забарилася мандрівка,
На плечі літо одягла
І поцілунком, наче дівка,
Приворожила журавля.
Кохала подихом осіннім,
Бентежним ранком - манівцем,
Лишала слід його, незмінний,
І у душі лишала щем.
Що промайнуло стигле літо
В земних дарунках - чудесах.
Прощання сипле стигле жито,
Де слід пташиний в небесах...
Цікава пейзажна лірик Лесю! Колоритно, образно, вишук 
