А ЩЕ ТРОЯНДА ПАЛАХКОТИТЬ У САДУ
А ще троянда, палахкотить в осіннім саду...
я нарву, поставлю у вазу із водою,
вона нагадає, про літо -в осінь золоту-
і у світлиці, зігріє мою душу зимою.
О панно, Осене прекрасна царівно!
увінчана у вінець багряне листя
о невловима мите окраса тлінна!
тобі цвітуть квіти троянди у пісні .
О дозволь ,красуне трояндо зірвати тебе!
врятувати, від холодного вітру, морозу,
бо прийде час ,і обпалить у порух все живе...
в'яне, найкраща квітка, у журі верболози...
Ти посієш, п'янкі пахощі у серці моїм,
залишаєш, у пам'яті світло сонячні дні,
і я у віднайду, музу у сяйві золотім...
щоб на іконі неба- ти засяяла зорі.
О чарівні троянди, білі жовті червоні!...
ніжні пелюстки квіти кохання і надії,
я доторкнусь, легесенько візьму у долоні-
не пораньте ,шипами колюччям мою мрію!
О трояндо, ти тягнеся у блакить голубу!
насолоджуєш, красою лебедів кохання,
людям випромінюєш тепло усмішку свою...
запалюєш вогник свята і несеш вітання.
У саду, цвітеш від весни до заметілі зими,
даруєш, найкращі спогади і щасливі дні,
і воскресаєш, від самотності із краплі роси...
блаженна краса, окриляє душу на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
