Я пташиним крилом розтинаю тишу
Вітер несе над беззоднею вдалину
В польоті набираю висоту найвищу
та щоб осягнути Божу мудрість святу.
За обрій далина...Небо неозоре
Тут панує предивна -божа благодать
І дивлюсь, у блакитне глибоке море
доторкнутись зір тайну Всесвіту пізнать.
Я відкриваю двері у соборний храм
Молюсь.Нанизую зоряні коралі.
Ангел роздає причастя духовний крам.
Медитую ,рани від тривог печалі...
Вдихаю , у пречисті сяючі світила,
У сочно-медовий алмазний зореквіт-
Вимірюю ,відстань розпахнувши крила
У долонях несу світло у білий світ.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
