я дуже хочу до тебе в середину...
глубко, далеко... хоч би й в печінку
влитися в вени вином розведеним
як чоловік проникає в жінку
хочу сховатися десь під повіками
ковзати, пестити яблуко ока
в мозку блудити під різними ніками
серце стискати сильно, жорстоко
хочу я бути твоєю правицею
щоби писати мені послання
про сокровенне, давно обіцяне
те, що колись нарекли коханням...
я дуже хочу до тебе всередину
я ж бо давно вже з тобою стала
мислимим, сотні разів доведеним
збігом, сукупністю, інтегралом
чи відчуваєш мене усередині?
черевомовцем гучним, пророчим?
кров’ю, скелетом чи нервів плетивом -
байдуже... жити в тобі я хочу....
о!!! саме те! от ніяк не могла до ладу вигадати, що воно там в середині потрібне... воно мені все ulcus, ulcus... а то ж зерно для любові належить! дякую, Малиновий Раю!
аха-ха!!!! обожнюю підкаблучників, але вони щось мені ніколи не стрічаються натомість трапляються вольові, а почасти й деспотичні... але такі милі у своїй деспотичності, що хочеться їх... з‘їсти, або втиснутись десь усередину, розчинитися... ех... таки влізла - не була б я Ulcus))))) дякую, Майстре
ото-то насмайлили))) нащо коментар від попереднього твору забрали? якщо в нас думки не збігаються, то це ж не означає, що хтось кака, а хтось цяця. мені подобається бачити іншу думку. зрештою, у нас статі різні