Впав із гілочки листок.
Ти куди спішиш? У осінь?
Літа ще відпий ковток,
Ти ж не бачив його зовсім.
Підганя чимдуж мета.
Він не чує, бо на волІ,
І від радості зліта...
Швидко сила стала квола.
Тут згадались рідні, друзі.
Нащо так було спішить?
Був щасливим в їхнім крузі...
Поспішив, щоб насмішить.
Осінь прийде уже скоро,
Листя пташками злетять.
А за тебе буде сором...
Щось про тебе шепотять..
