|
Моє село, там рідненька криниця,
Прозора в ній, джерельная водиця,
Із неї, сили завше я черпала,
Мов квітка, світлоока підростала.
Земна краса.. . тут ввись, росли тополі,
Ховалась босоніж в житньому полі,
Від пуху, адже сніжило довкола,
Цвінь – цвінь, пташки малюють в небі кола.
Погляну, садки наче наречені,
У жовтому й золотому промінні,
В зелених луках гусей випасала,
У квітнім царстві сонечко стрічала.
Гучне село…неспокій спозарання,
Корів ревіння і лелек тріщання,
Гелґочуть дружно, гуси на подвір`ї,
Здіймалось пір`я, чубились два півні.
Тікав місяць .. проснулась на світанку,
Вдяглась, як на свято, у вишиванку,
Й барвисті стрічки в коси заплітала,
У танці легко, пташкою літала.
«Гопак», грав тато, вміло, на гармошці,
Плескали радо, у долоні гості,
Й цукерок кілька, то, як нагорода,
Як колір шоколадний, насолода.
В той час, то рідкість, всі напевно знають,
Уже й обійстя, спогади літають,
Люблю село..хатки... хатки біленькі,
Доглянуті, здалеку чепурненькі.
До них стежки барвіночком синіють,
Рядком рожі, мов літо червоніють,
Паркани…. ряд низенькі, в ріст м`яти,
Напевно… не можна не пам`ятати.
Те чудо - листя й бузкове цвітіння,
Доволі ніжне і п`янке пахтіння,
Ясні зорі.. . десь там є й моя доля,
Ген- ген, спів солов`я, лине до поля.
Сплету віночок, схожу до причастя,
ПопрОшу тихо, Боженько, дай щастя,
Життя святе… доленька дала мені,
То казка немов, літні, веселі дні.
У серці завжди, ніжний мамин погляд,
Пішла давненько…. все ж здається поряд,
Вклонюся вкотре,до землі низенько,
Легка сльозинка упаде тихенько.
ТеплО в душі, дяка мамі й Богу,
Мені ж у життя проклали дорогу.
02.08.2019р
.
ID:
844303
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.08.2019 08:03:00
© дата внесення змiн: 02.08.2024 18:38:58
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
