Шепоче осінь, про свою красу,
І я так хочу… листя торкнутись,
Та й несподівано струсить росу,
Щаслива мить, встигла всміхнутись.
Тож прохолода, торкнулась душі,
Через долоню, відчула осінь,
Стікають краплі, їх чудні пісні,
Немов пливуть у небесну просинь.
У очах мрія, мені б поміж хмар,
Птахою стати, причастить душу,
Та й із піснями, ще пізнати чар,
Та я безсила, тут бути мушу.
Ласкавий погляд, приліг до клена,
Його почую, хай пошепоче,
Який він красень, я, як блаженна,
Немовби в казці, він вже тріпоче.
Листок строкатий, падає до ніг,
Враз обірвалась музика листви,
Причарувати, все ж він мене зміг,
Як дивна осінь, багряні барви….
Нині послухай, осінь шепоче.
04.10.2019р
