Заробили мама й тато гроші за кордоном.
Син у вуз пішов столичний. Буде агрономом.
Років десять десь минуло. Мати ледь не плаче.
Голови дитя не має. Повний бовдур наче.
Гроші йшли десятки тисяч на синочка свого.
Сам не знає, що він хоче. Не навчивсь нічого.
Чим у нього замість мізків голова забита.
Не відрізнить він пшеницю чи ячмінь від жита.
Так в житті на кожнім кроці. Що хотіли - маєм!
Всі з дипломами керують, - фахівців немає!
Нас лікують? Чи калічать? Вчились бо за гроші.
Де тепер, скажіть, є профі, мудрі та хороші?
Де шукати винних, крайніх? Схаменіться люди!
Мізків, бачте, вже не треба. Гроші правлять всюди.
А скільки такого кругом. Гарний вірш 
