|
Сніжно білий день і тихо-тихо.
Наче природа завмерла в очікуванні чогось ...
Отак само і розпочинався цей день тридцять п'ять років тому назад. Але все пішло якось не так...
З самого ранку якась метушня, не спокій і біганина. Наче все було добре сплановано і часу ще до реєстрації шлюбу вистачало, яка мала відбутися о четвертій годині вечора, але всі були як заведені. На кухні ще поралася моя мама, а їй допомагала моя кума Даша та сестра мого майбутнього чоловіка Яна. Та і я сама ще прикрашала свої торти, спечені з вечора. Аж приїхали зарано ще гості, рідня з його сторони, з ними ніхто не панькався, посадили за стіл і дали кришити венігрет, отож всі були зайняті, і ляси точили і діло робили. А час хутко спливав... Я пішла до сусідів, дякувати Богу, хороші люди. Не можу не згадати їх добрим словом, перед весіллям в усьому мені підсобили, до одних меблі м'які занесли, у других столи позичили, а в тих, що навпроти, танцпол влаштували. Отож, у них я і накрутила на термобігуді собі локони, гарна була зачіска, трохи підфарбувала губи, оце і весь макіяж. І пішла вбиратися у весільну сукню, яку до речі, пошила собі теж сама,
стала гукати Дашу, щоби допомогла, а вона мені й каже, що кума, я ж бо заміжня, а тебе повинні дівчата вбирати, а де їх набрати тих дівчат, коли вже за тридцять... А моя ліпша подружка, вона й свідєтєльниця Ната, як на те, десь забарилися. Але нічого, якось з Дашиною допомогою одяглася, дякуючи їй.
Нарешті прибув мій наречений Гоша при параді, майже солідний, такий собі опецькуватий, добре збитий червонощокий, все як має бути, собі на умі. Під'їхала машина і почалося... Вийшли з парадного, Гоша сів в машину, а я бігаю навколо машини і не знаю, з якої сторони підійти до дверцят, дорога не розчищена, сніг трохи під колесами вже розквасився, туфлі грузнуть, сукня знизу підмокла. Картина ще та... Та вже якось умостилася, але хто з нами їхав, ніц не пам'ятаю, знаю тільки, що машина була прикрашена стрічками і повна. А коли приїхали на місце, то виявилось, що про маму забули. У машинах не вистачило місця, ніхто не поступився, а найняти машину ще, не було, мабуть на той час, змоги, зараз важко, а тоді й поготів, але про це колись іншим разом...
А тоді, дякувати Даші, приїхала вона трамваєм разом з мамою.
У загсі наче все пройшло без ексцесів, правда, коли розписувались, я не могла второпати, яке прізвище де писати, то мабуть все від хвилювання...
І стали ми вже, як сім'я, на вишитому руками моєї мами рушнику, уквітчаному виноградом та трояндами. Це була п'ятниця і це відбулася тільки реєстрація шлюбу, а інші основні події розгорталися у суботу та неділю.
Далі буде...
ID:
901953
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 20.01.2021 22:46:24
© дата внесення змiн: 21.01.2021 03:09:42
автор: tatapoli
Вкажіть причину вашої скарги
|
Може і цікаво. 
