Дівчина-калина, молодість твоя швидкоплинна.
Боролась ти не раз з долею сумною,
відроджуючись кожною весною.
Узимку ти печаллю білою накрита.
Улітку вітами гудеш самовито.
Ніби дівчисько з картини змальована.
Ти – промінь сонця, золоте диво,
проміння подих швидкоплинний.
Зітхання ловиш земне поживне.
Восени твоє багряне листя облетить,
я з журбою зпіймаю цю мить.
Грони-ягоди твої червонїї
на себе погляди спрямовують.
Блакитне небо над тобою,
милується ніжною красою.
Кохаю тебе калино, за почуття твої безвиннїї.
Знімай з дерева життя жатву,
повернутись щовесни, давай нам клятву.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
