Життя хтось не прожив, а пролетів.
І навіть не відчув на крилах лету.
І тільки спів, цей солов’їний спів
такий п’янкий для кожного поета.
У жи́та шумі таїна буття.
Ви чули до схід сонця, як у полі
вітають ранок наливні жита́
і легковій гуляє на роздоллі...
Іду до Батьківщини вівтаря,
несу у серці виплекану ружу.
Де пестить роси зніжена зоря,
там золотом не виміряти душу.
19.06.21р.