А та колиска ще мала, мені вночі наснилась знову,
Забуть її я не змогла, вона створилася з любові,
Солодкий голос милих снів все долинав із серця неньки,
Я хочу глянуть дивний світ, коли була зовсім маленька
Хотілось швидше підрости, в життя дорослеє пірнути,
А зараз в рай отой п'янкий стежину хочу повернути,
Пройтись сміливо, як дитя, щоб ні турбот, а ні печалі,
Щоб нічка дивна, чарівна зіграла п'єсу на роялі
І посміхнувся б милий світ і я в дитячому полоні,
Де милі посмішки батьків торкнули люблячо долоні,
Неповернути вже ніяк, та мить залишилась у серці,
Лиш тільки грітиме в думках та у душі відчинить дверці.
