У вікнах осінь, а в очах зима,
Хирляві тіні бродять поза тином.
Затерпло в грудях, а душа німа,
Дивує осінь срібним серпантином.
Останні дні примарного тепла,
Тому це літо бабине в народі,
Подобу літа осінь зберегла,
Але в минуле повернутись годі.
Тримає пам'ять кожен день життя,
Років десятки, та це мить по суті.
Та є присутнє дивне відчуття,
Що певні миті все ж таки забуті.
Якісь обличчя, дати, імена
Вже відновити в памяті не можна.
Це винен час та є й моя вина,
Бо мить життя була безцінна кожна.
01. 11. 2022 р.
Дякую за сприйняття. До цього треба дожити. В юності такі думки і близько не відвідують 
