***
Крізь сон линув плюгавий звук, який ніби тарган в гуртожитку псував нервову систему.
Увага повітряна тривога! Слідуйте в укриття!
Доки, двадцятирічна Маруся міцно спала, Маріуполь, як і всю Україну бомбили російські безпілотники. Вона студентка філологічного відрахована з 3 курсу, хлопець, що лежав поряд, одного разу вже пережив окупацію Донецьку, його мрія забути все, що бачив, коли втікав зі сходу, але він навіть не підозрював, що йому доведеться пройти через місяць. Вони обоє такі різні, і такі закохані.
Перші удари по місту. Вибух у сусідньому районі був настільки гучний та потужний, що в будинку де спали двоє закоханих все тремтіло.
Зловивши переляк, ні Маруся, ні Сергій не могли мовити, ні слова. Тіло не слухалось, заціпеніло. На годиннику 05.20, а перед очима пролітало все життя. Дівчина згадала свою маму, маленького брата, як вперше ступила на поріг рідної школи. Як ненавиділа її пів життя, хоча школа була її порятунком. Щоразу коли вітчим напивався, та влаштовував новорічний вогник, Маруся втікала до школи, до місця де єдиною подругою, яка була у неї, була вчителька Анжела Василівна, на двадцять років старша та також самотня та нещаслива.
Маруся мріяла якнайшвидше залишити цей дім, це маленьке містечко на Херсонщині де всі знають один одного. Тут вона написала перший свій вірш, присвятила тій самій вчительці, яка змогла дати впевненість малій дівчинці, можливість повірити, що там у великому місті у неї буде можливість розпочати нове життя.
Дівчина, яка ненавиділа вітчима, маму та рідне містечко, раптом понад усе на світі хотіла опинитись вдома, у своїй кімнаті, обійняти брата та маму. Вона так давно не згадувала їх. Сьогодні, вперше напевно за останній рік. Після того, як вкотре не знайшла порозуміння з мамою, панянка переїхала до Маріуполя. Заблокувала номери телефону всіх своїх родичів, прагнула їх закопати в могилку, і поховати раз і назавжди.
Трохи оговтавшись, витерши сльози Маруся дістала з під подушки телефон, всі групи у телеграм кишіли новинами про вибухи зі всіх куточків країни. Війна розпочалась, росія вдерлась без запрошення, оголосила загарбницьку воєнну операцію, прийшла її звільнити від київських націоналістів.
Страх поглинав Марусю все більше і більше, від кінцівок пальців ніг до мочок вух. Дівчина не думала ні про що, кинулась розблоковувати номер телефону матусі.
Набирає...
Абонемент знаходиться не в зоні доступу...
ID:
965482
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 12.11.2022 22:08:02
© дата внесення змiн: 12.11.2022 22:08:02
автор: Кхонгсаван Прін Сапарат
Вкажіть причину вашої скарги
|
