Осінні днини, уже і сніжить,
Сумні новини, під серцем щемить,
Як зупинити, жахіття війни?
Біль і печаль, так холодно мені,
Я прихилюся, низько до землі,
Душа благає… звернусь до Бога,
Донизу глянь, я ж твоя небога,
Зверни увагу на Україну.
Спаси, помилуй….кожну дитину!
На жаль, везуть, далеко в чужий край,
Там сніг й пала червоно небокрай,
Криштальні роси і холодний лід,
Воно ж бідненьке, пізна скільки бід!
А може їм, вижити не вдасться,
Не доведеться пізнати щастя?
А дім рідненький і взимку гріє,
А чи забуде? Чи ще помріє?
Як зірка в небі, засяє мрія,
Пітьму в душі, розвіє надія,
Віднайти неньку і шлях додому,
Під крилом тепло, щасливий вдома,
І стерти з пам’яті страх, тривоги,
В обіймах радості і любові,
Відчути спокій, на міцнім плечі.
Гучне ридання, як крик лелеки,
- Ти де матусю? Чом так далеко?
Здригання, жах, знову серед ночі,
- Наснилась мама, побачив очі.
Вже й сліз нема, у очах мов пісок,
Посеред люду тихий голосок,
Луною миттю, десь зник у пітьмі,
-Матусю, люба, тут так зле мені!
Так під ридання, потяг стука в такт,
На губах сльози солоний присмак.
В країні темряви, що можна ждать?
Думки блукають. Чи могла віддать?
Ні, не повірить, бісам, це не гар,
Вони ж не здатні жити без сто грам,
А мова в них, соромно сказати,
У словах злість і повсякчас мати.
А погляд, проймає, аж до кісток,
Сховатись де? Знестися б до зірок,
Спинити потяг, шкода, не в змозі,
Чи кудись вистрибнуть по дорозі?
Та бородатий лиходій слідить,
Як звір безжалісний, весь час глядить.
Що ж залишається, малий дріма,
Йому біднязі і виходу нема.
А той, що старший,у вікно зирить,
Дівчинці з косами, щось говорить,
Вмовляє вірити в перемогу,
Надія вернуться всі додому!
В обіймах неньки, в теплі й любові,
Подих життя, пізнають на волі,
Пам’ять не зітре,страхи, тривоги,
Пройдений шлях, болючий, задовгий.
Душа мов пташка, шука свободи,
Здолати здатна усі негоди,
Туди де мир, де немає болю,
Де рідний дім, мати кращу долю.
А поки ж потяг, взяв курс на сибір,
Чи жити вдастся? Бо ж чужина - вампір,
Зробить слабким, знесиленим життя,
Буде страждати зморена душа.
Благаю Боже, спаси сиротину!
Й кожне дитя поверни в родину!
17.11 2022р
ID:
965907
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2022 05:59:18
© дата внесення змiн: 25.08.2024 12:36:27
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
