«Меня сегодня Муза посетила,
Немножко посидела и ушла...»
В. Высоцкий
Муза
(самоіронічний жарт)
Діставши прочухана від дружини,
За те, що «шлявся» до шести часів,
«Свинячої» картоплі горошини,
Насуплений, перебирати сів
Звідкіль-то не візьмись - явилась Муза,
Вона, мовляв, відрада для душі
Така собі : босота голопуза,
А теж - давай нашіптувать вірші
І достобіса ж капосне створіння,
Здебільшого приходить без спрося:
То в ванну зазирне під час гоління,
То в хлів, коли годую порося,
А то, бувають казуси ще й гірші,
Оце скажу я по-секрету вам,
Почне свої нашіптувати вірші,
Коли я в ліжку ... та іще й не сам
Я не кажу, що парубок я файний,
Але ж не дід старий, і не вдівець,
Щоб так ото все кидати негайно
Та похапцем шукати олівець
І цур тобі... залиш мене в спокої,
Поки ми теревенили удвох,
Лишилося ще пів-відра дрібної,
Свинячої картоплі, мов горох.
Поезія поки ще почекає,
А то ж бо, чуєш? Що я говорив?
Дружина он мені уже гукає:
«Ти, що, картоплю й досі не зварив?»
...нельзя так с Музой... 
