Козу з забитого села
В науку віддали до міста.
Згубила кізонька слова -
Разочки мовного намиста.
Чужою бекає коза,
Своєю зовсім вже не мека,
Бо їй сказали, що лоза
Смакує ліпше, ніж смерека.
Копитця лаком навела,
Очиці синім, вії - чорним,
Стрибає кізка із села
Перед баранчиком моторним.
До нього "бе" вона та "бе".
Та мовив молодий сіпака:
"Ти меншовартісна коза,
Мені ти зовсім не до смаку.
Хоч і копита підвела,
Харчуєшся уже лозою,
Для мене, супербарана,
Лишишся назавжди козою".
------------
Хто мову забуває далебі
І, як баран, чужою мека,
Й людину губить у собі,
І не знаходить "челАвека"!
