Серпню,
даруй небосхилу рясні зорепади,
вітрисько уже не шукає де ро́си,
пожухлий листочку, тримайся, не падай,
ще буде злетіти достатньо спокуси
у білі тумани осіннього ранку,
надихатись пахощів першого диму,
який дідуганом присяде на ґанку,
де місяць у небі пливе пілігримом
і птаха співає зворушливу пісню,
тебе не стікає ще й перша третина,
спинися, благаю, лиши щось на після…
як визріє сонечком кетяг калини.
01.08.24р.
