В одному малому містечку
Тістечка різні печуть.
Двоє малих дівчаток
В тому містечку живуть.
Дівчинка перша – Міла.
Бруднуля, що просто жах.
Ніхто ще не бачив мила
В немитих її руках.
Друге дівча – інакше,
Мая її ім’я.
Вмивається, чистить зуби
І миється, також, щодня.
От, якось, одного разу
Дівчатам, одразу двом,
Спало на думку сходити,
За тістечком, в гастроном.
Прийшли вони, запитали,
А пані сказала так:
- Чистим діткам – будь ласка,
Брудним же не дам ніяк.
Заплакала Міла, а Мая
Їй каже:
- Хутчіш пішли
Помиєм тебе, а потім
Прийдемо, знову, сюди.
Так вони і зробили,
І, знову, прийшли в гастроном.
І тістечка дала пані
Дівчаткам. Одразу двом.
І Міла тоді зрозуміла:
(сьогодні, завтра й завжди)
Не треба боятись мила,
Не треба боятись води!
гарненько, як в Майдодирі
