А руки бабусині натруджені, з ласкою
А серце бабусі любов'ю налите.
Вона була наче обвінчана з казкою
Попри дитинство, війною розбите.
В очі бабусині, коли я дивився
У них була радість і смуток блищав
Бабусю, ваш погляд у серці лишився,
Сьогодні у сні я його споглядав...
Хоч нині немає вже вас між живими,
Та в серці ви вічно, як промінь ясний.
У сни ви приходите тихо, як мрії,
Даруючи спокій у час непростий.
Ваш шлях осяває любов незгасима,
Вона, наче зірка, веде крізь роки.
Бабусенько рідна, у вічності тихій
Хай ангели стелять вам мирні стежки.
