Як таким жорстоким можна бути,
Щоб життя людини перетнути?
Адже лиш одне життя людині
Надане так само, як тварині.
Та життя людина у людини
Відбира в жахливі ці години,
Бо війна жорстокая триває,
Точиться, іде, тече, минає…
А ведуть війну цю тії ж люди,
Що живуть на цій планеті всюди.
Люди ті і серденька не мають.
Замість нього камінь лиш тримають
В грудях ниці, підлі люди тії,
А в душі лиш почуття лихії,
Що керують ними завжди й всюди.
Люди ті вже зовсім і не люди.
Забагато їх, на жаль, вже, нині
В нашій Україні-Батьківщині.
В серці кожного журба глибока.
Точиться у нас війна жорстока.
Та кінець їй все-таки настане.
Вся вона точитись перестане.
Мир тоді до нас із вами прийде.
Наче сонце ясне в небесах, він вийде
Й буде він уже у нас повіки,
Бо війна уся мине навіки.
В ній же перемогу ми здобудем
І у мирі, і у щасті жити будем,
Доки буде серце битись тихо,
Позабувши пережите лихо.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2023
