Де думки нестримні в ніч мружаться та сиріють
Не напружуй пам’яті в ламінаті брів,
У жалобі роздумів у степах, що виріють
Над потоком Вічності, часу й поготів…
Шаблями козацькими відганяй невігластво,
Вишуканим слоганом тихо промовляй
До амброзій в солоді у гуральнях лікарства,
Щоб здобути першим тут пишний коровай!
Небеса фіранками вже не дочекаються,
Вдалечінь ховається місяць і ослін -
Нескінченність роздумів в горидуба * грається
У світлицях розуму, де чатує кпин.
