|
Глибока зима, як глибока старість,
Своїми погодними викрутасами, дощами,
Мокрими осінніми промерзлими сльозами
Вже всім надоїла вона, нехай би вже теплі були
Веселі весінні, такі золоті, такі милі вони...
А ще лютий? Залютує, завиє, як вовк голодний в лісі,
Та нічого пережимо, як і тисячі їх пережили,
Нехай виє, нехай лютує, вже не ті сили...
Тільки но депресія в цей час , щоб не виникала,
Щоб душа не плакала, не ридала , а весну діждала,
Скільки тих днів залишилося до свята Квітів,
До свята Сонця, до свята Кохання, до Пташиних співів...
До тепла, до оновлення природи, підйому душі,
До входження в серця Любові,
До Радості, до Щастя людського,
Зовсім мало залишилося, зовсім нічого.
*******
Нехай лютий завиє вже, залютує він,
Випустить останні на нас морози,
Хурделиця намете, ще нам сніги,
Щоб влітку, посеред пекла, згадали ми їх.
ID:
165094
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 09.01.2010 15:40:31
© дата внесення змiн: 09.01.2010 15:40:31
автор: Макієвська Наталія Є.
Вкажіть причину вашої скарги
|
