Не розумію, чому щастя так близько,
Не збагну, чому вдача так низько,
Завітне бажання! Ще б трохи дістав,
Ні! На радість я марно чекав!
Втома поглинула апатії силу,
Втомилась душа, серце і тіло,
Цей біль затупився від томних робіт.
Я невразливий до нинішніх бід.
Втратити долю - це втратити час,
Перемога так близько, взяв чомусь пас.
Змарніли всі думки, як надії мої,
І в цьому винні не я і не ви!
А доля моя... Жахливий талан...
Та й люди, керуючі мною...
