Не стало більше матінки у мене,
Яка в життя мене провела навесні...
На кого ж ти покинула нас нене ?!
Тепер тебе зустріну лиш вві сні.
Відчую твої руки, ласку, подих
І ніжний поцілунок на чолі,
Бо ти не спала, навіть місяць сходив
І сперечались між собою солов`ї.
Гойдала ти колиску із нащадком,
Під ранок все стихало на селі
І лише півень перед вранішнім початком
З тобою разом пісню слав мені.
А потім спорядила мене в школу,
За нею в армію, де сни такі малі.
Провідала і там, привізши матір кволу,
Бо за тією вже гукали журавлі.
Невістку прийняла, як рідну доньку
І руку внука потримала ти в руці,
А далі б жити, як говорять "потіхоньку",
Та не змогла ти всидіть на стільці.
Своє життя ти віддала роботі
І так роки пройшли на цьому тлі.
Залишилась лиш пам`ять, та в скорботі
В садочку твої любі солов`ї.
