Якою силою наділений ти був,
Що знову томиш мої очі?
Якій істоті душу ти віддав,
Щоб чарувати серденька дівочі?
Твоя хода і тіло твої й ОЧІ,
Ці карі очі, сповнені краси.
Навіщо ти з’явився тої ночі
В моїх думках і в снах моїх?
Тебе давно я вже й не знаю,
А образ твій преслідує мене,
Хоч зустрічей ретельно уникаю,
Та погляд мій шукає знов тебе.
Це хворобливий стан чи існування –
Бажання бачити тебе,
Щоб ти не поспішаючи, буденно,
Пройшов біля вікна мого і все.
Ти не дивись на мене й слів не треба,
Пройди, як теплий дощ вночі,
Мені достатньо лише сліду,
Який лишив ти у моїй душі.
ой, у мене теж карі очі, буду мріяти, що це про мене. Хоча і герой у Вашому вірші трішки негідник, проте Ви з ніжно та з любовю описали його. Хоча й вірш може й не ідеальний за побудовою та поетичними нормами, все ж забираю собі
П.С. у першому рядку "силою"
Слатко Лала відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую)
Ви також, помітила, з надзвичайною ніжністю пиште про очі, що правда, блакитні)))))
Дякую)
