Ти знов так легко не втечеш від себе!..
Дурниць багато зроблено було…
Сумління не гризе?! І біля тебе
В самотності розчинене вікно…
Те, що було, - уже не повернути,
Змінити зроблене не можеш ти тепер…
Та попри все – не можеш ти забути –
Його ти пам’ятаєш дотепер.
Так, ти жалкуєш, але час розплати
Приходить і обманює тебе ж…
Тепер тобі написано страждати…
Ти знов від себе легко не втечеш!..
І біль тепер тобі картає душу,
За мить на жертву перетворюється кат…
Так, тобі всі казали слушно –
Сама іще пізнаєш біль утрат!
Тепер ти знаєш, що ти наробила,
І боляче, і біль не має меж…
Ти зрозуміла і …його простила,
Але від себе все ж не утечеш!..