будь ласка залишся зі мною
хоча би сьогодні
хоча би на вічність
бо час неквапливо
ступає по наших розбитих
серцях і ми вже не всилі зупинити
невідомі рейси пустих поїздів
це як фальшиві відчуття чогось недосяжного
наприклад крилатого щастя
що миттю злітає птахом до неба від
холодного подиху вітру і ми
вже не можемо втримати його у своїх обіймах
повір я сьогодні покірний
лиш твоїм думкам
лиш твоєму погляду
засинай на моїх руках і на теплій простині
словесно постимо інколи очима пожираючи хочемо
відпустити холодний морок осені
і те чого ніколи не буде між нами
я не розумію таких як я
я не розyмію таких як ти
а ми так вірили у завтрашні світлі світанки
і теплі руки що пахнули б нашими снами
відпускаю миттєвості днів і кораблі за морями
я шукав у тобі щастя
я шукав тебе щосекунди між незнайомих очей
між давно забутих доріг і будинків
ти стоїш із мокрим волоссям
я босий блукаю між сірого натовпу
засинаю сьогодні один
вимкніть світло будь ласка
неквапливо лягають зірки на мої підвіконня
То вже щастя, коли серце шукає!
