...пейзаж приклеївся до вікна,-
пий чай і бійся щось змінювати...
ти любиш тричі на день пити чай... тільки англійський,
бо чай мусить бути англійським,
бо світ твій, наче маленька іграшкова Англія,
де ти замріяно сьорбаєш гарячий англійський чай...
а він тим часом вивчає англійську мову
і зовсім не любить чай,
хоча п'є його щовихідних з сім'єю...
і він здається таким врівноваженим, вічливим,
і хочеться розповісти йому про всі ті дощі,
котрі зависли в їдкому повітрі,
але він не смакує щодня чаєм...
він навіть не закоханий в Англію,-
лише жадібно вивчає англійську мову.
навіщо?
можливо колись йому трапиться прокинутись в Лондоні
і він, розгубившись, забуде усе, що завчив.
з розмаху кине з вікна десять копійок і втече з надією,
що повернеться колись... через певний час,-
так він встигне оволодіти нею... мовою.
повертайся в мій крихітний Лондон,
залитий вечірнім світлом й окропом.
кажуть, що Бог не здійсниться гордим
й вирішить рухатись автостопом.
можеш зійти мені випадково,
грубим, зневажливим чи привітним,
можеш вдягнутися смішно, святково-
в чорне, зелене чи жовто-блакитне.
можеш сміятись чи мовчки радіти-
бачити сни, надсилати привіти,
квіти зривати і рушити плити,
можеш любити мене й не любити,
слухати вірші, варити обіди
і захлинатись обіцяним чаєм
в Англії штучній, бо я ж обіцяю...
можеш не вірити ночі і знакам,
голосу, вірності, щирим подякам-
чуєш?
(хтось голосно поруч заплакав)
ти любиш тричі на день пити чай... тільки англійський,
солодким присмаком зупиняєшся на датах,
а він десь далі ніж найстрашніша уявна даль
і зовсім не пише листи тобі англійською...
...пейзаж приклеївся до вікна,-
пий чай і бійся щось змінювати...
"Бог противиться гордим",але розуміє наші невимовні зідхання. Довірмось Його намірам і Він випростує наші стежки,навіть "автостопом"!
Як нам позбутись суєти,
Коли життя наповнене лиш нею,
А розум прагне вічності,мети,
Життя правдивого під Ясною Зорею!
